क्विंकनक्स सूर्य – बृहस्पति

Квіконс Сонце — Юпітер

(Транзит. Сонце → Натальн. Юпітер)

Авесалом Підводний. Аспекти

Квіконс Сонця: Найскладніше — боротися з ворогом, залишаючись мирною людиною. Цей аспект породжує в сферах Планети ефект певної неадекватності вольових імпульсів людини, що буде помітно уважним оточуючим, а на певному рівні самосвідомості — і їй самій, проте визначити, у чому саме полягає ця неадекватність, їй буде важко, як і зрозуміти її сутність. Аналогічно, зовнішні імперативні ситуації у сферах Планети створюватимуть для людини певні труднощі, кожну з яких за бажання вона здатна подолати, однак при поразці квіконсу це може здатися стомливим (а при гармонійних аспектах — навіть привабливим). Цей аспект означає зовнішнє втручання космічної волі у сферах Планети, а також спроби її реалізації через особисту волю самої людини. Поки вона не почне розрізняти (у сферах Планети) космічний почерк зовнішніх імперативних обставин та своїх власних вольових імпульсів і не навчиться адекватно на них реагувати, ті й інші її бентежитимуть і частково турбуватимуть. Загалом, у сферах квіконсу людина (за винятком дуже високого рівня опрацювання) відчуває труднощі, пов’язані з появою космічних, тобто позалюдських, впливів та етики, але в цьому випадку це проявляється особливо гостро, оскільки важко навіть усвідомити, що власна воля перебуває під впливом космічної — як це відбувається при напівсекстилі Сонця, проте значно поєднуючи її з власною ініціативою та творчими зусиллями. На низькому рівні при поразці Сонця людина намагатиметься ухилятися від дрібних перешкод, що іноді виникають у сферах Планети на її шляху, а при гармонійному Сонці, ймовірно, отримуватиме пасивне задоволення, подібне до відчуття вібрацій швидкого поїзда на верхній полиці м’якого вагона; при різкому гальмуванні, щоправда, можна впасти вниз, проте кістки залишаться цілими.

Квіконс Юпітера: Існування Бога пробуджує в мені комплекс неповноцінності. Цей аспект обіцяє у сферах Планети незвичайне розширення можливостей, пов’язане з підключенням до космічного егрегору, якщо людина зможе вийти на відповідний рівень вібрацій та опанувати його етику, яка іноді може виявитися несподівано відмінною від звичної земної. Наприклад, квіконс Юпітер—Уран може надати фізику-теоретику можливість зчитувати інформацію з дуже високих космічних планів, проте вона виявиться неспотвореною лише за умови належної духовної спрямованості; якщо ж її не буде, то блискучі ідеї будуть нерідко приходити до нього, обіцяючи велике відкриття буквально за рогом, але щоразу обманюючи: спотворення спочатку правильної ідеї пов’язане з недостатньою увагою до космічної етики, для якої звичайне земне прагнення абстрактного пізнання зводиться цілком до низького ментального плану. На низькому рівні людина у сферах Планети буде раз у раз хапатися за космічні аспекти, проте її інтереси та діяльність виявляться епізодичними і поверхневими, хоча сама вона, ймовірно, дотримуватиметься протилежної думки, і вже хоча б глибока земна обмеженість у цих питаннях її безпосереднього оточення, та й людства загалом, це підтверджуватиме.