У картині розподілу смертності в часі у зв’язку з періодичними коливаннями в сонячній діяльності ми спостерігаємо, крім розглянутих підйомів смертності в епохи максимумів сонячної діяльності, ще й інші явища, а саме досить різкі збільшення загальної смертності в роки мінімумів. Таке явище виявляється чітко на наших графіках смертності по Росії та Симбірській губернії.
З метою з’ясування питання, наскільки це явище зберігається в інших випадках, було досліджено статистичний матеріал про смертність немовлят до одного року життя по Московській губернії за проміжок часу з 1883 по 1917 р.
Ми виходимо з того припущення, що якщо дане явище обумовлюється впливом будь-якого фізико-хімічного фактора зовнішнього середовища, що продукується відомим станом сонячної активності, то дитячий організм, в якому ще не виробилася достатня чутливість до зазначеного впливу, буде реагувати на нього більш гостро.
Дійсно, звернувшись до супровідного тексту статистичної таблиці, складеної П. І. Куркіним, ми читаємо наступне:
“Дитяча смертність у губернії слідує тенденції поступового зниження… На нормальному шляху зниження… виникають іноді моменти, коли смертність дітей різко і круто підвищується; ніби з деякою періодичністю один раз на 5 років (1885, 1889–1890, 1895, 1900–1905, 1909–1910, 1913 рр.) і закінчуються здебільшого швидким поверненням до норми.
Для зручності зіставлення даних про сонячну діяльність з даними дитячої смертності по Московській губернії знайдемо рівень знижуваності та візьмемо для нашого зіставлення відхилення від цього рівня.
Нанесши на систему координат отримані величини і порівнявши їх зі схематизованою кривою сонячної діяльності, ми бачимо, що підвищення відсотка смертності немовлят по Московській губернії припадає на роки як максимальної, так і мінімальної напруженості в діяльності Сонця, причому в епохи максимумів підйом кривих дещо вищий, ніж у епохи мінімумів.
Тут також легко вбачається рис. 96.
Рис. 96. Дитяча смертність по Московській губернії та періодична діяльність Сонця з 1883 по 1917 рр.
Чорна лінія — відхилення емпіричного ряду від рівня.
Червона лінія — схематизована крива періодичної діяльності Сонця.
5–6-річна періодичність, яка була відзначена П. І. Куркіним.
Чи можемо ми дати зараз раціональне пояснення даному явищу, так ясно вираженому на наших кривих? Ми можемо, як це зазвичай і робиться, побудувати низку гіпотез, з яких жодна, однак, нас не цілком задовольнятиме.
Після того, як ми з’ясували зв’язок між емпіричними рядами смертності по різних місцевостях Росії та сонячною діяльністю, нам здалося цікавим зіставити ті ж явища, користуючись методом накладання періодів на період по осі сонячних максимумів, з метою отримання середньої кривої низки сполучених хвиль по кожній місцевості.
Цей метод, як ми бачили вище, дозволяє стерти індивідуальні ознаки кожної окремої хвилі та елімінувати ті випадкові коливання, які можуть мати місце під впливом тих чи інших причин тимчасового та місцевого характеру. Водночас цей метод дає найбільш повну можливість виявити ті коливання, які виникають під впливом деяких факторів, що постійно діють, у даному випадку — факторів космічного походження.
Ми піддали весь матеріал про смертність обробці за вказаним методом і отримали криві, представлені на рис. 97.
Безсумнівно, під час цих кривих виявляється сувора збіжність.
Рис. 97. Криві:
1 — загальна смертність по Симбірській губернії з 1884 по 1921;
2 — загальна смертність по С.-Петербургу з 1844 по 1924;
3 — загальна смертність по Москві з 1862 по 1924;
4 — загальна смертність по всій Росії з 1867 по 1917;
5 — загальна смертність за С.-Петербургом з 1865 по 1924;
Червона крива — сонячна діяльність.
Розглянемо насамперед нашу середню криву пов’язаних хвиль загальної смертності по Європейській Росії з 1867 по 1917 р. (табл. 38). Ця крива складається з чотирьох підйомів, яких найвищий припадає на другий рік після максимумів. У роки останніх, навпаки, ця крива виявляє мінімум.
Наступна середня крива загальної смертності по Москві з 1862 по 1924 (табл. 35) також складається з чотирьох підйомів, з яких найвищий також припадає на другий рік після максимумів, а в роки останніх і ця крива падає.
Приблизно аналогічну картину бачимо й у середньої кривої загальної смертності по Петербургу, нині Ленінграду, з 1844 по 1924 р. Максимум смертності припадає на другий рік після максимумів сонячної діяльності.
