Вчені виявили математичну закономірність у так званих швидких радіоімпульсах, що надходять із глибин Всесвіту.
Коротко, але не ясно
Вже котрий рік астрономи та астрофізики ламають голову, намагаючись зрозуміти, звідки беруться дивні сигнали, не схожі ні на що відоме. "Швидкі радіоімпульси" (Fast Radio Bursts – FRB) – так їх називають. Вперше і суто випадково на ці FRB в 2007 році наткнувся астроном Дункан Лорімер (Duncan Lorimer) з Університету Західної Вірджинії (West Virginia University in Morgantown). Виявив серед записів спостережень за 2001 рік. Сигнал, який тоді був зафіксований радіотелескопом, тривав лише кілька мілісекунд. Але потужність мала колосальну – еквівалентну енергії, яку Сонце виробляє приблизно за місяць, пише КП.
П'ять років пішло на те, щоб зрозуміти, що FRB не глюк апаратури, не якась перешкода, а щось реальне, що приходить із глибин Всесвіту. У 2012 році британський учений Ден Торнтон (Dan Thornton) з Університету Манчестера (University of Manchester in England) виявив ще чотири такі сигнали.
Здійснилося: вчені розкрили сторічну загадку космосу
У 2014 році міжнародна група вчених, які працюють на найбільшому радіотелескопі в світі в обсерваторії Аресібо, розташованої в Пуерто-Ріко, оголосила, що знайшла ще п'ять "Швидких радіоімпульсів", схожих на ті, про які розповідали Лорімер і Торнтон.
Дивні сигнали спочатку були виявлені в архівних даних.
Всі ці 10 сигналів були виявлені через місяці, а то й роки після того, як досягли Землі. А в нинішньому – 2015 році – астрономи, ведені Емілією Петровою (Emily Petrof) з Університету Свінбурна (Swinburne University in Melbourne, Australia), перехопили FRB, що називається, в реальному часі. Прийняли в обсерваторії у Парксі за допомогою 64-метрового радіотелескопа (Parkes Radio Telescope in New South Wales, Australia). Тобто були присутні там у той момент, коли сигнал надійшов.
Пані Петрова "підняла на сполох". І за кілька годин на ділянку неба, звідки надійшов сигнал, були націлені десятки телескопів по всьому світу. Але нічого більше знайти не вдалося – навіть нікчемного залишкового випромінювання. Там нічого не було.
У NASA докладно розповіли про життя на "другій Землі"
П'ять передавачів
Одинадцятий сигнал не додав ясності. Але всі разом вони склали масив даних, які можна було аналізувати. Що нещодавно і зробили Майкл Хіппке (Michael Hippke) з Німецького аналітичного інституту (Institute for Data Analysis in Neukirchen-Vluyn, Germany) та Джон Лернед (John Learned) з Гавайського університету (University of Hawaii in Manoa).
FRB включають радіохвилі високих і низьких частот. І виявилося, що всі уловлені сигнали підпорядковані єдиній закономірності – час запізнення низьких частот щодо високих кратно числу 187,5.
Що означає виявлена закономірність, вчені пояснити не можуть. І запевняють: науці не відомі астрономічні об'єкти, які б мали подібну особливість.
Порівнявши показники наявних сигналів, Хіппке і Лернед визначили, що вони надійшли з п'яти різних місць, що знаходяться або на межах нашої галактики – Чумацького шляху, або в інших галактиках.
Нам "підморгують" брати за розумом III типу
Оскільки серед реальних астрономічних об'єктів – якихось аномальних пульсарів чи квазарів – кандидатів на джерела FRB немає, то вчені не виключають, що вони можуть мати штучне походження. А якщо так, то посилають ці сигнали цивілізації ІІ чи навіть ІІІ типу.
Ще в 60-ті роки, коли людство вперше націлило радіотелескопи на пошук сигналів від братів по розуму, позаземні цивілізації "проранжував" радянський астрофізик – академік Микола Кардашев. Його класифікація, основою якої покладено рівень споживання енергії, і нині у ходу.
По Кардашеву цивілізації I типу – це такі, що повністю використовують ресурси своєї планети – всі можливі джерела енергії.
У розпорядженні цивілізацій II типу енергія місцевих світил, що робить їх у 10 мільярдів разів могутнішими за цивілізації I типу.
Цивілізація III типу – всемогутня. Вони знайшли способи задіяти ресурси цілої галактики, включаючи енергію чорних дірок. Що робить їх у 10 мільярдів разів могутнішим за цивілізації II типу і дозволяє колонізувати сусідні зіркові системи.
Вчений вважав, деякі високорозвинені цивілізації зародилися за мільярди років до нашої. А наша, до речі, ще й не досягла рівня, що відповідає навіть І типу. Адже ми використовуємо лише крихітну частину енергетичних ресурсів своєї планети. І ще не опанували, наприклад, термоядерні джерела.
46 років тому США підкорили Місяць: найкращі фото висадки на супутник Землі
Хто знає, раптом джерела FRB – космічні кораблі?
Для цивілізацій III типу не проблема забезпечити енергією "передавачі", що генерують імпульси FRB колосальної потужності. Інше питання – навіщо вони їм потрібні? Нам поки що не зрозуміти. Але сама наявність таких пристроїв обнадіює. Раптом з їхньою допомогою високорозвинені брати по розуму спілкуються? Чи переміщуються з однієї галактики до іншої? Що й у нас колись вийде. Якщо ніщо не завадить рухатися шляхом прогресу. Та й Кардашев запевняє: будь-яка цивілізація, енергетичне споживання якої зростає хоча б на один-два відсотки на рік – як на Землі, здатна рано чи пізно досягти і ІІ, і ІІІ рівня. Перехід на наступний щабель займає від кількох тисяч років до кількох десятків тисяч. У масштабах Всесвіту – просто мить.
Надія спалахує та гасне
Нинішній ажіотаж у науковому світі, викликаний FRB, нагадує той, що розгорівся у 1967 році. Тоді Джолселін Белл Бернелл (Jocelyn Bell Burnell) – аспірантці, яка працювала в групі британського радіофізика Ентоні Хьюїша (Antony Hewish), пощастило зловити строго періодичні імпульси модульованого радіовипромінювання, що надходять з далекого космосу. Сам факт виявлення тримали в таємниці кілька місяців, оскільки вважали, що нарешті перехопили інопланетне послання. Його джерелу навіть назвали LGM-1 – скорочення від Little Green Men – "маленькі зелені чоловічки". Незабаром знайшли ще три аналогічні джерела.
На жаль, потім з'ясувалося: радіосигнали "посилають" нейтронні зірки, що швидко обертаються. Випромінювання походить від них вузькими пучками. За рахунок обертання пучки потрапляють на тарілки радіотелескопів через рівні проміжки часу – наче імпульсами. Так з'являються ілюзія певної осмисленої передачі.
Джерела радіосигналів отримали назву пульсарів. І хоч уже до 1968 року підозру з братів по розуму було знято, відкриття пульсарів стало сенсацією. 1974 року Х'юїшу за них дали навіть Нобелівську премію.
Астрономи знайшли у "Волосах Вероніки" величезні запаси темної матерії
Швидше за все і джерела FRB виявляться екзотичними зірками з якоюсь химерною поведінкою. Але поки що є всі підстави сподіватися на інопланетян. І наукову статтю, у якій Хіппке і Лернед аналізували сигнали, було озаглавлено " Cosmic radio plays an alien tune " (Космічний радіо налаштовано хвилю прибульців).
У Хіппке та Лернеда існує однак інша гіпотеза – альтернативна. Згідно з нею FRB мають все ж таки штучне походження. Але надсилають їх не інопланетяни, а секретні супутники-шпигуни. Перебуваючи на високих орбітах, маскують передачу інформації під сигнали, схожі на сигнали від астрономічних об'єктів.
З іншого боку … Хто знає, можливо, і в шпигунській версії не варто забувати про інопланетян. Раптом замасковані їхні супутники? А сигнали вони надсилають прибульцям, що знаходяться на Землі. Або на Місяці. Або на Марсі.
Google 
Фейсбук