Блогери – 3: Змагання – маленька війна?

Сьогодні для мене черговий понеділок, і я черговий та останній раз, усіх із задоволенням вітаю!
У цьому завершальному блозі хочу зізнатися: я рада, що взяла участь у конкурсі та водночас рада, що він закінчується. Можливо, це звучить дивно, але саме слово конкурс, скажу чесно, для мене не комфортно. Тому що всяке змагання я сприймаю як маленьку війну (спортивні в тому числі). Додам до тем Агнесі, школа, на мій погляд, теж базується на платформі змагань (у кого краще оцінка, хто кмітливіший і т.д) і це несе не зовсім, а точніше, зовсім неприємний відтінок. Як уже хтось із нас озвучив: хочеться, щоби не порівнювали. Приходять на думку слова з пісні Висоцького: «Краса серед перших, що біжать, немає і відстаючих, біг на місці загальнопримиряючий». Ви скажете, що це вияв слабкості. Але я не погоджусь. Це не є результатом якогось страху. Скоріше це результат чутливості. А може, змагання – це просто не моя тема. Оскільки розвиватися, спостерігаючи — це мені властиво змалку. Звичайно, треба рухатися вперед, а не «бігти на місці» — це однозначно і цей рух має відбуватися у кожного за своїм, оскільки властивий саме йому. Чомусь я вирішила написати про свої відчуття, можливо, це комусь цікаво.
А взагалі й загалом, ще раз хочу сказати, що рада була взяти участь у цьому проекті. У мене вдалося зіткнутися з якоюсь конструктивно рушійною Янською енергією (у мене її мало) і відчула як вона мене «понесла». Це було щось, для мене зовсім нове, це була якась азартна активність, якийсь драйв (правда, до певного моменту). У цей період мені навіть удалося здійснити свої давно задумані бажання, що теж вражає. Я отримала чудовий досвід, який, безсумнівно, мені стане в нагоді надалі.
Хочу висловити подяку Астродаті і, звичайно, Анжеліці за надану можливість відчути себе в іншому світі і в якійсь новій для мене ролі. Сам процес написання тексту, для мене, не такий і простий, як може бути для когось. Мій водний Меркурій забирає думки, кудись углиб, хочеться написати багато і про все, а так як «стислість – сестра таланту», завдання це для мене дуже складне.
На закінчення хочу подякувати всім, хто читав, всім, хто підтримував, всім хто був «на хвилі». Всім дякую! Бажаю благополуччя та невпинного шляху вперед і вгору своєю особливою дорогою! Успіхів вам, гармонії та щастя!

Автор – Ніна Лепехіна