Блогери – 3: Внутрішній діалог

Внутрішній діалог

«Доля людини визначається тим, що відбувається в її голові, коли вона вступає в суперечність із зовнішнім світом.»…
(Ерік Берн)

Прийшла до розуміння, що дитина бачить наш звичний світ іншим. Тобто, у новонародженого відрізняється бачення оточуючої від дорослої людини. Я не маю на увазі фізіологічний розвиток. Дитина дійсно бачить, тому, як для неї ще не існує звичних для нас речей. Немовля бачить енергію у безпосередньому натуральному вигляді, енергетичну суть навколишнього світу. У міру дорослішання дитини починають навчати і в ході цього нав'язуються стереотипи, прийняті в суспільстві. Дорослі більше спрямовані навчити дитину конкретним матеріальним речам, що цей предмет виглядає так і так, упускаючи сприйняття енергетичного світу, яким володіє немовля. І в результаті дитина сприймає позицію дорослих, прийняту суспільством, втрачаючи здатність «бачити». Тому можна вважати, що світ сприймаємо ілюзорно. Так у нас включається внутрішній діалог.

Внутрішній діалог здійснюється за допомогою промовляння про себе слів, думок, тобто це процес переробки інформації. Цей процес відключити у принципі не можна, оскільки мозок працює і під час сну, крім глибокого сну без сновидінь. І оскільки все ж таки є виняток, в цей режим можна увійти, звичайно, не відразу. Практики зі зупинки внутрішнього діалогу ґрунтуються на вивільненні своєї уваги зі звичного сприйняття, щоб світ побачити іншим без шаблонів.

Ця інформація стала для мене вперше актуальною, коли я не те, що захотіла контролювати свої думки, а відчути тишу у свідомості. Далі під час роботи з картами Таро, я знову вдаюся до цього. Складно торкнутися несвідомого з купою думок у голові. Навіть під час аналізу астрологічної карти для мене ця тема є актуальною, щоб побачити суть, а не свою неопрацьовану історію. Це цікаве та нове вміння спостерігати за світом у стані певної відчуженості. Навчитися дивитись «порожньою» увагою без ярликів.

«Ми безперервно розмовляємо із собою про наш світ. Фактично ми створюємо наш світ своїм внутрішнім діалогом. Коли ми перестаємо розмовляти з собою, світ стає таким, яким він має бути. Ми оновлюємо його, наділяємо його життям, ми підтримуємо його своїм внутрішнім діалогом. І не лише це. Ми також обираємо свої шляхи відповідно до того, що ми говоримо собі. Так ми повторюємо той самий вибір ще й ще, доки не помремо. Тому що ми продовжуємо той самий внутрішній діалог. Воїн усвідомлює це і прагне припинити свій внутрішній діалог.
Карлос Кастанеда

Автор блогу – Анна Вежан