Незважаючи на те, що весна настала поки що лише за календарем, ми вже відчуваємо її прихід. А там де весна, там завжди буде кохання. Ось про кохання мені б і хотілося з вами поговорити, а саме про кохання віртуальне, яке так часто перетворюється на реальне.
Напевно, на сьогоднішній день дуже мало залишилося людей, які жодного разу в житті не знайомилися в Інтернеті та не ходили на побачення наосліп. Що й казати, з появою «Всесвітньої павутини», тема «самотності вп'ятьох» (я і стіни) якось втратила унікальність. Справді, про яку самотність можна говорити, якщо перед тобою відкривається цілий світ, сповнений несподіваних можливостей.
Втім, побачення наосліп практикувалися ще до того, як у наше життя стрімко та впевнено увійшов Інтернет. Я особисто на таких побаченнях бувала жодного разу. Дуже кумедно. Особливо мені подобалося очікування, чи збігатиметься реальний образ цього хлопця з тим, що ти там собі встигла нафантазувати, готуючись до зустрічі.
Звичайно, побачення наосліп завжди несуть у собі певний елемент ризику. Але хіба життя без ризику не здається прісним? Проте завжди залишається місце для несподіваних сюрпризів. А якщо думати головою, то всіх неприємних несподіванок можна уникнути .
Деякі досі насторожено ставляться до віртуальних знайомств, і спеціально для них я хочу розповісти три щасливі романтичні історії з життя, які почалися з такого знайомства.
Історія перша. Юля та Сашко.
Юля – дівчина дуже серйозна і навіть, можна сказати, старомодна. Незважаючи на свою привабливість і тонкий розум, особисте життя в неї не надто складалося. Часто хлопці, які поклали на неї око, просто не розуміли, що Юлі потрібен час, щоб познайомитися ближче, що їй непросто відкритися новій людині. Щоправда, сама Юлька із цього приводу не сумувала, вірячи в те, що десь є ВІН – той єдиний. І знайшла його… в Інтернеті.
Починалося все цілком безневинно, просто дві людини із загальними інтересами стали щодня переписуватися «в контакті», а через деякий час Юля раптом зрозуміла, що їй потрібне це щоденне спілкування, вона нудьгує за Сашком, чекає від нього звісток. Вона наважилася і одного разу прийняла його запрошення на побачення. З того часу минуло два роки, і вони дуже щасливі разом.
Історія друга. Таня та Славік.
На відміну від Юлі, Таня завжди любила пофліртувати з хлопцями та безбожно експлуатувала для цієї мети Інтернет, розуміючи, що тут можна без особливого ризику роздавати аванси праворуч та ліворуч та відточувати свою майстерність. А потім вона познайомилася зі Славиком, і через деякий час зрозуміла, що цей хлопець їй цікавий, їй не вистачає його дотепних зауважень та кумедних історій. На щастя, вони жили в одному місті, тому незабаром змогли плавно перейти від віртуального спілкування до реального. І обидва дуже раді, що того дня одночасно зайшли на той самий сайт.
Історія третя. Я та мій чоловік.
Так-так, ми також познайомилися через Інтернет. Просто було літо, друзі роз'їхалися відпочивати, з найкращою подругою я посварилася і нудьгувала на самоті. Так що спочатку це було просто нічого не значуще листування. А за два тижні мені захотілося подивитися, на кого ж я витратила стільки вечорів поспіль, і я запропонувала йому зустрітися.
Найсмішніше, що після з'ясувалося – ми неодноразово бували в тих самих місцях, він навчався в інституті неподалік мого будинку, а моя колишня однокласниця – дружина його шкільного друга. Тож ми б, напевно, все одно зустрілися, але не так скоро.
Тепер ми разом і у нас підростає чудовий малюк. Тож якщо мені скажуть, що знайомства через Інтернет чимось поступаються «вуличним», ні за що не повірю. І якщо у вас є голова на плечах, то неприємностей можна не побоюватися.
Google 
Фейсбук