Глава VI для сонцедіяльності 4,1, а грипу – 4,3. Це означає, що в середньому межі коливань сонячних максимумів та грипу дорівнюють один одному. Різниця, що дорівнює 0,2 року, повинна бути пояснена неповнотою наших відомостей як про грипозні епідемії, так і почасти, лише меншою мірою, і про діяльність Сонця. Зупинимося ще одному зауваженні. Розглядаючи розподіл числа грипозних захворювань у СРСР з 1923 по 1929 р., згідно зі Статистичним відділенням Народного комісаріату охорони здоров'я, легко побачити, що починаючи з 1923 року – року мінімуму сонцедіяльності – у міру зростання активності Сонця збільшувалося і число захворювань на грип1 (табл. 1). Мал. 3 9 Верхня крива – захворюваність на грип у СРСР з 1923 по 1928 р. (річні дані). Нижня крива – діяльність Сонця за той же час (річні дані) Хвилі епідемічних катастроф 149 Привертає увагу чудовий парале- лізм двох наших кривих. Злами кривої грипу, що означає деяку затримку в прогресивному ході Таблиця 11 Розподіл захворюваності на грип по СРСР (по чвертях – кварталах року) Роки 1923 1924 1925 1926 1927 1928 1929 I… II… 180 173 509 503 946 475 780 364 282 376 670 637 659 1035 317 557 344 505 988 721 977 1 790 473 1 414 1 767 920 1 295 878 733
730 1 068 207 2 334 295 1 462 158 907 483 1 428 707 3 481416 1 107 280 1 108 810 1 854 391 2 820 735 6 132 645 – Таблиця 12 Середня місячна захворюваність на грип (по чвертях – кварталах року) Роки 1923 1924 1925 1926 1927 1928 1929 I… 11… Ill… IV … 87 62 77 982 І8 593 121 427 125 556 212 553 345 106 189 115 168 663 240 659 596 824 423 837 212 911 305 47 243 356 069 778 098 487 386 302 494 476 235 1 160 472 369 093 Таблиця 13 Середні числа Вольфа – Вольфера (по чвертях – кварталах року) Роки 192 192 1928 1929 I … 3,1 2,5 15,6 68,0 80,2 80,8 61 і … 6,1 18,7 30,6 58,7 77,6 83,0 – Ill … 5,7 24,2 35,5 55,5 21,5 75,4 70,5 54,6 53,6 – ISO Мал. 4 0 Верхня крива – захворюваність на грип у СРСР з 1923 по 192Я р. (по чвертях року). Нижня крива – діяльність Сонця за період (по чвертях року) Хвилі епідемічних катастроф 151 Рис. 4 1. Верхня крива – грип у Швеції з 1H9Q по 1923 (по Мігге). Нижня крива – діяльність Сонця га той же період 152 Розділ VI епідемій у точках 1926 і 1928 рр., надзвичайно точно відповідають аналогічній затримці зростання сонячної активності за той же період. Але якщо ми розглянемо рух тих-таки двох явищ за чвертями року (кварталів),то картина відповідності виявиться ще більш разючою (табл. 12, 13, рис. 40). Зміни однієї кривої супроводжуються змінами іншої: стрибки грипозної епідемії або точно збігаються з підйомами сонячної кривої, або відстають на один-два сезони залежно від сезону року. Матеріал, який ми маємо, ще не достатній для остаточного виведення закону розподілу грипозних захворювань у часі у зв'язку з періодичністю Сонця. Але явища відповідності в ході двох процесів зберігають таку тривалу сталість, що примушують до подальшого вивчення наміченої тут проблеми. Нарешті, не можна не навести цікаві дані про співвідношення між захворюваннями грипу та сон- цевою діяльністю, які ми знаходимо у І. Мігге (Mygge; Копенгаген, 1930). З наведених на осі. 41 кривих видно, що максимальні стрибки грипозних епідемій у Копенгагені з 1889 по 1922 р. падають на максимуми у діяльності Сонця, як, наприклад, на роки 1892-1894, 1907 та 1918-1919. Розділивши весь наявний цифровий матеріал про грип у Копенгагені по семестрах, Мігге зіставив його як із даними про сонцедіяльність, і з частотою північних сяйв. Він наводить цікаве зіставлення, що явища сонячної діяльності, частота полярних сяйв і частота випадків інфлуенців добре йдуть одне за одним. Ця кореляція видається тим більш переконливою, що цифрові дані віднесені виключно до Копенгагену, тобто до
району, обмеженому територіально. Отже, вплив сонячної активності може бути виявлено і на матеріалах окремих географічних пунктів та районів. Не позбавлені інтересу наведені нами діаграми. З них одна ілюструє поширення грипу у французькій армії за даними Делатера (Delater) і одночасний перебіг напруженості в діяльності Сон-Хвилі епідемічних катастроф 153 (рис. 42), інші – грип у Сполучених Штатах (рис. 43). Говорячи про співвідношення між грипом та активністю Сонця, слід згадати, що ще Буцорині (Buzorini) у 1830-1840 рр. . намагався встановити зв'язок між варіаціями електричного потенціалу повітря та епідеміями інфлуенці. В останні роки минулого століття те саме питання вивчалося Мігге в Копенгагені, який, користуючись електровимірювальними приладами Мал. 4 2. Верхня крива поширення грипу у французькій армії 1918-1919 гг. (За Далатером). Нижня крива діяльність Сонця ia той же період 154 Глава VI (капілярний електрометр Оствальда), встановив зв'язок між коливаннями в атмосферній електриці та варіаціями епідемії інфлуєнці. Спостереження Мігге, проте, не можна визнати досить переконливими. Як ми бачили вище, роботи Мігге з вивчення впливу сонячних плям на грипозні епідемії увінчалися дещо більшим успіхом, ніж його роботи з вивчення впливу атмосферної електрики на ту саму епідемію. Таким чином, вивчаючи розподіл епідемій грипу у часі, необхідно дійти висновку, що розподіл це недовільно, а, навпаки, виявляє відому закономірність, ступінь якої збільшується в міру залучення до дослідження великої кількості матеріалу. Закономірність у розподілі грипозних епідемій у часі, безперечно, Р і с. 4 3. Крива (пунктир) смертності від грипу в США (за даними "Scientific American", november 1926) і діяльність Сонця (червона лінія) з 1911 пп 1922 р. Хвилі епідемічних катастроф /5 5 але, стоїть у деякого роду причинного зв'язку з відомими коливаннями. Аналіз явища дозволяє визначити, які моменти в періодичній діяльності Сонця найбільш сприяють виникненню та розвитку грипозних епідемій та які моменти їм не сприяють. У той час як у роки мінімальної напруги в діяльності Сонця ми зустрічаємо невеликі та просторово ізольовані епідемії, за незначним винятком, у роки різких підйомів сонцедіяльності грипні пандемії стихійно схоплюють величезні території та забирають найбільшу кількість жертв. Спроби визначити періодичність у ході грипозних епідемій і тим самим зумовити можливість прогнозу було зроблено кілька років тому у роботах Ж. Броунлі (Brownlee) та К. Сталібрасса (С. Stally- brass). Статистичні роботи Броунлі, зроблені за допомогою методу періодограми, встановили для грип- позних епідемій 1889-1891 рр., що максимум захворювань припадає через кожні 33 тижні. На підставі цього висновку Броунлі восени 1919 р. передбачив спалах епідемії грипу в січні 1920 р.
Цікаво відзначити, що Е. Френкель виявила в діяльності Сонця такий самий період, який, як вважають деякі астрономи, стоїть у зв'язку з періодом сидеричного звернення Венери (224,7 дня). Сталібрас зазначає, що у розподілі епідемій грипу в Англії за останні 130 років можна виявити 10-річний період: 1789 – 1790; 1802–1803; 1830-1832; 1840—1841; 1848–1849; 1854; 1869–1870; 1879; 1890–1891; 1898; 1918, а тепер, додаю від себе, і 1927 р. Дійсно, зазначені Сталібрасом дати або точно падають на епохи максимуму, або на епохи їхнього назрівання і падіння. Нарешті, Б. Спір (В. Spear) поділяє рік на 13 чотиритижневих періодів (28 днів). Було б дуже цікаво простежити зіставлення перебігу грипозних епідемій (а також інших епідемічних захворювань) зі змінами в ході атмосферної електрики за тропічним місяцем (27,32 дні), що стоїть у зв'язку зі станом Місяця та впливом Сонця. Ще Св. Арреніус розробив статистику захворювань бронхітом і загальну статистику смертності протягом тропічного місяця. Той же учений, користуючись методом гармонійного аналізу, показав на великому статистичному ма- теріалі очевидну кореляцію між перебігом атмосферної електрики як за тропічним місяцем у 27,32 дня, так і за 25,929-денним періодом та рядом фізіологічних. Максимум фізіологічного впливу всім досліджених явищ доводитьсячерез день після максимуму атмосферної електрики. Нарешті, ще слід зазначити таке: епідеміологами помічено, що іноді грипозні епідемії набувають надзвичайно жорстоких форм і що такі епідемії повторюються кожні 35 років. Тим часом Честер за допомогою гармонійного аналізу знайшов у діяльності Сонця період, дуже близький до 35 років, а саме 33,375 року, які зумовлюють посилення сонцедіяльності кожні 33,375 року. Виявлення деяких цікавих співвідношень між перебігом сонцедіяльності та епідеміями грипу примушує до детальнішого дослідження явища за допомогою застосування математичного аналізу до точної статистики грипозних захворювань, що й став найближчим завданням автор даної роботи. Резюмуючи вищевикладене про розподіл грип- позних епідемій у часі у зв'язку з періодичною діяльністю Сонця, ми можемо сказати наступне: 1. Період грипозних епідемій у середньому арифметичному дорівнює 11,3 роки. 2. Відхилення початкових років епідемій від максиму му сонцедіяльності в той чи інший бік дорівнює в середньому 2,3 роки. Іншими словами, епідемії грипу мають тенденцію починатися за 2,3 роки до максимуму або через 2,3 роки після такого. 3. Тривалість епідемії (повсюдно) у кожному 11-річному сонячному періоді в середньому дорівнює чотирьом рокам. 4. Якщо епідемія дає другу хвилю в тому ж сонячному періоді, остання відстоїтьвід закінчення першої епідемічної хвилі в середньому на три роки. 5. Таким чином, після року мінімуму в сонці діяльності, приблизно через три роки, завжди можна чекати першої хвилі епідемії. Хвилі епідемічних катастроф 157 6. Другі і треті хвилі епідемії вже накладаються на роки після максимуму, тобто перебувають на ухилі в плямообразуваль ному процесі. 7. Інтенсивність епідемії, мабуть, перебуває у відомій залежності від інтенсивності в діяльності Сонця. 8. Сезонний фактор відіграє ту роль, що наближає або віддаляє спалах епідемії. 9. На підставі викладеного відкривається можливість зробити прогнозоване найбільш вірогідному розміщенні в часів і епідемій грипу на деякий термін вперед2. Нами було звернуто увагу на те обставина, що найбільш її сильні і смертоносні епідемії зворотного тифу в XIX ст. падають на роки максимальної напруги в сонці діяльності. Зважаючи на те, що симптом омплек з зворотного тифу був остаточно виділений лише в минулому столітті і отримав підтвердження у відкритті О. Оберм єром (О. Oberm eier) особливих мікроорганізмів і питань епідемій зворотного тифу за минулі століття залишається відкритим: ще в середині минулого століття диференціальна діагностика тифозних захворювань була надмірно слабкою. Тому наш історичний огляд доводиться починати з 1816 р.,
коли зворотний тиф з великою силою спалахнув у Великій обрі та Ірландії. Саме в 1816 р. мав місце максимум активності Сонця, коли показник цієї активності – відносне число Вольфа – Вольфера S – 45,83. Наприкінці цього року епідемія зворотного тифу спалахнула в Ірландії, де і лютувала на протязі 1817 і 1818 р.р. Багато англійських лікарів зараховують епідемію 1816-1819 рр. до зворотної гарячки ("relap sing fewer"), вважаючи її спорідненою з висипним тифом. Наступна поява зворотного тифу в Європі відбулася через 10-11 років, в 1826 р., в Ірландії. У 1827-1828 рр. зворотний тиф різко посилився, і, згідно з думкою Мерчі сона (Murch ison), в цей час вперше симптом омлексного поворотного тифу був виділений на 158 Розділ VI з достатньою ясністю. Також і ця поява зворотного тифу відбулася в роки максимальної напруженості в діяльності Сонця, коли річна відносна кількість плям коливалася в межах 50-70. Максимум сонцедіяльності віднесено до 1829-1830 років. Часом наступного появи зворотного тифу зазвичай вважають 1843 р., коли зворотний тиф спостерігався Англії. Це був рік мінімуму сонцедіяльності, коли S = 10,7. І справді, тифозна епідемія протікала в обмежених розмірах і смертність від неї була невисока. Тут можна помітити, що ще за двароку до 1843 р., саме у 1841-1842 рр., коли діяльність Сонця перебувала межах S = 37-25, у деяких місцях Європи мали місце епідемічні спалахи зворотного тифу. Потім у 1848 р., у рік максимуму сонцедіяльності, коли S = 124,3, знову мала місце в Ірландії епідемія зворотного тифу з більшим відсотком смертності. У той же час зворотний тиф з'явився в Англії, звідки проник у Францію ("fievre de rechu-te"). Поступово зменшуючись, зворотний тиф в Англії тримався до року мінімуму сонцедіяльності – 1856 р., коли S = 4,3, після чого зовсім зник з Англії. Наступний спалах зворотного тифу стався в Одесі в 1863 р. і в Петербурзі в 1864 р., що добре збігається з досить сильною діяльністю Сонця, хоча і вже на схилі: в 1863 S = 44,0, в 1864 S = 44,0. У Петербурзі епідемія зворотного тифу, поступово слабшаючи, трималася до року мінімуму сонцедіяльності – 1867 р., коли S = 7,3. Нарешті, наступне пандемічне поширення Європою зворотного тифу якраз падає на роки різко підвищеної (порівняно з усіма попередніми періодами) діяльності Сонця, саме на 1868- 1872 гг. Ось астрономічні дані щодо чисел Вольфа – Вольфера: Таблиця 14 1868 . S-37,3 1871р. S-111,2 1869 р . S-73,9 1872 р . S-101,7 1870 р . S – 139,1 Хвилі епідемічних катастроф 159
У ці роки спостерігалося не лише швидке розповсюдження епідемії, а й висока смертність від неї. Починаючи з цієї епохи зворотний тиф у більшості європейських країн різко зменшився, мабуть, завдяки культурному фактору. Однак він залишився в Росії та ендемічно проявляв себе. Тому цікаво було з'ясувати питання, наскільки зворотний тиф у межах Росії слідує зазначеній закономірності. І це тим більше здавалося цікавим, що я не знайшов у Москві іноземних джерелах статистичних даних про повернення тифу за більш-менш тривалі періоди часу. Найбільш повною статистикою захворюваності на зворотний тиф можна вважати таку за Європейською Росією, де вона ведеться починаючи з 1883 р., тобто саме з часу наступного за 1870 р. періоду максимальної напруги в сонцедіяльності. Вже з перегляду статистичного матеріалу легко було помітити послідовну чергування числових величин. Ця чергуваність виявляє періодичність, що добре збігається з періодичністю сонцедіяльності. Таблиця 15 Періодичність у сонцедіяльності та захворюваності на зворотний тиф Періоди Середнє Періоди Серед- Наближе- сонце- число епідемії її чисельна оцін- діяль- W-W3a повер- ло W- W до смертності ности- : 3-річний фа од епі-(1-8), мі-період демії німуми сонце-(1) деят. I макс. 1815-1817 40,7 1816-1818 39,1 Значна 2 макс. 1823-1830 66,8 1827-1828 56,1 Висока 1 мінім. 1842-1844 16,6 1842-1843 17,4 Середня 3 макс. 1847-1849 106,2 1848-1849 110,1 Значна 4 макс. 1859-1861 88,9 1863-1864 45,5 Значна 5 макс. 1869-1871 108,0 1869-1872 106,7 Висока 6 макс. 1882-1884 62,3 1883-1885 59,8 Середня 7 макс. 1905-1907 59,7 1906-1909 54,7 Значна 8 макс. 1916-1918 80,5 1919-1920 50,6 Значна /50
Google 
Фейсбук