Het Monster
Цей загадковий юпітер
Кожна планета Сонячної системи унікальна як в астрологічному, так і
й у астрономічному сенсі. Однак найбільший інтерес дослідників
і найбільше здивування простих людей уже протягом тисячоліть все-
таки викликає Юпітер. "Астрономія стоїть тут перед цілим клубком
загадок", як писав свого часу відомий популяризатор астрономії
Яків Перельман.
Юпітер – найбільша планета, другий після Сонця центр тяжіння
всієї системи. Маса його втричі більша за масу всіх інших планет
разом узятих. Існує теорія, що на початку часів Сонце було
подвійною зіркою, що після розпалася, а Юпітер і є ця колишня друга
зірка, що охолола, коли утворилися планети (Генрі Рессел). Є у
Юпітера та своя планетна система – півтора десятки супутників, причому
розміри деяких із них можна порівняти з розмірами Меркурія чи Марса.
Недарма у всіх народів Землі верховним божеством було і
навіть не стільки Сонце, скільки Юпітер (він же Зевс, Мардук, Тор і
ін).
Юпітер обертається навколо власної осі з такою швидкістю, що
схоже вже не на кулю, а на сплюснутий бейсбольний м'яч, і добу на
ньому триває менше десяти годин (9:50). Водночас юпітеріанська
"рік" триває 11,86 земних років – скільки ж діб цього року та
Як міг би виглядати юпітеріанський календар?
Зрештою, на видимому диску Юпітера добре помітно знамените Велике
Червона Пляма – вихроподібна освіта в атмосфері, століттями
що зберігає свою форму. У телескоп Юпітер здається смугастим через
атмосферних течій, але вони весь час змінюються, а Червона Пляма
залишається все таким самим, лише повільно зменшуючись у розмірах. На його
рахунок також існує безліч гіпотез, найпопулярніші з яких
– діючий вулкан та "звичайний" смерч.
Падіння комети на поверхню Юпітера нагадало мені ще про одну
гіпотеза, набагато менш відома. Вона стосується не тільки
походження Червоної Плями, але й інших, набагато більше
фундаментальних питань космогонії…
Три з половиною тисячі років тому, незадовго до епохи великих
реформаторів – пророка Мойсея та фараона Ехнатона, з Юпітером теж
сталася катастрофа. Внаслідок колосального вулканічного
вибуху з його надр було викинуто потік планетної речовини. Енергія
вибуху була така, що цей потік вирвався у міжпланетне
простір і полетів до Сонця. Але його шлях пролягав
надто далеко від Сонця і, потрапивши у владу сонячного тяжіння,
потік перетворився на нову планету – Венеру.
Цю теорію висунув Іммануїл Великовський, невтомний дослідник,
не визнавав жодних традиційних поглядів. Він народився 1895 року
у Вітебську, навчався у Московському, а потім у Берлінському Університеті. У
1924 року він вирушив до Палестини, де відкрив психоаналітичну
практику, а ще через кілька років перебрався до США. Тут
Великовський захопився історичними дослідженнями і розробив не
одну, і навіть кілька теорій, які вразили весь вчений світ.
Однією з цих теорій і була гіпотеза про юпітеріанське походження
Венери.
На доказ свого постулату Великовський наводить аналіз давніх
міфів і текстів, що збереглися, в яких і мови немає про Венеру як
планети. Богиня є, так, але планету Венеру слід, на його думку,
ототожнювати не з цією богинею, а з Афіною, народженою, як відомо,
із голови Зевса-Юпітера (!). Натомість у міфах та легендах усіх народів
достатньо згадок про світову катастрофу (потоп, світова пожежа,
загибель Атлантиди) – що це, як не результат проходження поряд з
Землею викинутою Юпітером комети? Якщо хронологія цих катастроф
здасться вам непереконливою, то й щодо цього у Великовського є
своя теорія, що викладає зовсім інший погляд на людську
історію. А Велика Червона Пляма, видима на поверхні Юпітера і
сьогодні є не що інше, як слід цього катаклізму.
Містико, скажете ви, марення божевільного? Можливо. Принаймні,
наукові авторитети того часу (книга Великовського вийшла 1945 р.)
сприйняли цю теорію саме так. Однак Альберт Ейнштейн, дружба
Великовського з яким не переривалася, хоч і поставився до гіпотези
Великовського з гумором, але все ж таки визнав, що спростувати її
сучасна наука неспроможна.
Дивно інше: крім Ейнштейна ніхто з учених не погодився
прийняти теорію Великовського навіть як гіпотезу. Мало того:
університетське лобі Сполучених Штатів вимагало від видавництва
знищити книги Великовського, що залишилися на складі. Реакція
професійних вчених виявилася, таким чином, набагато більше
алергічної, ніж того заслуговувала б маячня безвісного дилетанта. З
Великовським розправилися приблизно так само, як свого часу церква
розправлялася з єретиками, добре хоч не спалили. У 1979 р. він помер у
бідності та невідомості.
Отже, не лише пошуком істини керувалися його
противники, як наукові інтереси захищали. Що ж, ця справа
відоме. Але сьогодні комета "повернулася", космос так чи інакше віддав
Юпітеру старий обов'язок – чи до столітнього ювілею Великовського,
що проник у його таємницю?
Але залишимо загадку загадкою, щоб допитливим було над чим
подумати. Особ, які зацікавилися цією гіпотезою, попереджу відразу:
Вивчення давніх міфологій гіпотезу Великовського лише підтверджує.
Справжні докази правоти Великовського чи його помилки може
дати лише математичний розрахунок, причому дуже трудомісткий…
Мораль із цього дуже проста: не відкидайте з порога чужих
гіпотез, навіть, здавалося б, божевільних. А раптом комета таки
прилетить, і в долині Мумі-тролів справді пересохне море? Не
даремно ж одна моя знайома, дуже тонкий і знаючий езотерик, у відповідь на
питання про зіткнення комети з Юпітером сказала: "Невже цього ніхто
не розуміє? Адже це – попередження людству”.
