Комунікація :: Частина 1 – ГРАМАТИКА СПІЛКУВАННЯ Частина 1

Авесалом Підводний. Серія "Комунікатика" Частина 1 ГРАМАТИКА СПІЛКУВАННЯ Передмова. Психологія спілкування. Вступ. Комунікація та модальності: основні поняття. Глава 1. Семантичний архетип: Фон, Сенс та Стиль. Глава 2. Діадичний архетип: Ян та Інь. Глава 3. Діалектичний архетип: Творіння, Здійснення, Розчинення. Передмова Психологія спілкування Актуальність. Що таке найвищі архетипи? Що таке модальності та вищі модальності? Комунікація та вищі модальності? Проблема спілкування. Кому адресовано цей курс? Коріння та новизна. Вправи з освоєння модальностей: теорія та практика. > Вищі модальності та психотерапія. Цілі курсу. можливі результати. Актуальність. Наскільки вміння спілкуватися – і, в першу чергу, здатність правильно розуміти партнера і ясно для нього викладати свої думки та наміри – потрібна сучасній людині? Мабуть, набагато більше, ніж людині минулого і тим більше позаминулого сторіччя – і навіть більше, ніж людині другої половини ХХ століття. Насамперед це стосується людей, чия професія прямо пов'язана із спілкуванням та управлінням іншими людьми, а особливо великими колективами. Можна дуже постаратися і донести свої думки, ідею, план до найближчого підлеглого – але як бути впевненим у тому, що він без спотворень передасть цю інформацію своїм підлеглим, а ті – своїм? Можна бути абсолютно впевненим в одному: спотворення такою дорогою неминучі; проте за бажання їх характер можна передбачити та врахувати. Особливість нашого часу і цивілізації, що наступає, полягає в тому, що знову різко збільшується навантаження.на ментальні тіла соціальних індивідів, тобто на розум, розум, розумові процеси всіх людей, а особливо тих, хто перебуває в соціальній еліті (будь-якого роду) і так чи інакше керує іншими. В наш час для соціального успіху зовсім недостатньо мати харизму та особисту волю – треба ще навчитися їх вміло транслювати різним людям та колективам, використовуючи властиві та зрозумілі їм мови. Якщо епоха, що минає, залишала окремим мудрецям шанси виношувати свої ідеї довгими десятиліттями, абсолютно не турбуючись про їхню (ідею) соціальну адаптацію: треба буде, хто треба прийде і візьме сам – то майбутня епоха, здається, такої ніші вже не залишає: тепер ідею необхідно не тільки виносити і формувати. вигляді – чи, по крайнього заходу, у осяжній йому формі. Крім того, кількість контактів, необхідних для успішного проведення будь-якої значної програми дій, у наш час істотно зросла, і зростатиме і надалі. І зрозуміло, що реалізуватися зможуть ті програми, чиї керівники (і навіть рядові виконавці) зуміють з безлічі можливих варіантів вибрати досить ефективний. А для цього необхідно вміння швидко налагодити контакт із різними людьми і провести з ними численні складні переговори – складні інформаційно, емоційно та енергетично – і на.На основі отриманої в ході цих переговорів різноманітної інформації прийняти правильне рішення. Можна сказати й по-іншому: у майбутньому, на думку автора, зможуть успішно існувати та функціонувати лише ті колективи, які, з одного боку, виявляться психологічно єдиними та комфортними для власних співробітників, а з іншого – будуть достатньо (і доброзичливо) розкритими у зовнішній соціум. Сказане відноситься і до малих, і до великих, і до формальних, і до неформальних колективів, від сім'ї до етносу, від маленької фірми до великої транснаціональної корпорації. З іншого боку, щоденний досвід показує, що всі люди і всі колективи дуже різні, дуже по-різному розуміють одні й ті самі слова, прислухаються і придивляються до різних позасловесних відтінків спілкування і дуже по-різному оцінюють його контекст. Занадто багато в спілкуванні проходить повз слова, стандартні жести і свідомість учасників всіляких діалогів – але не повз їхню підсвідомість і не повз їхніх провідних егрегорів. Тому, якщо ми хочемо навчитися адекватно розмовляти зі своєю (і чужою) підсвідомістю, а також підсвідомістю різних колективів, то спочатку слід освоїти їхню мову, а це, на думку автора, насамперед мову вищих архетипів та їх модальностей. Що таке найвищі архетипи? Архетип – грецьке слово, яке в перекладі означає "прообраз" або "первообраз", тобто загальний для багатьох схожих один на одногооб'єктів (або явищ) тонкий зразок, що їх породив. Вищий архетип – це, так би мовити, архетип архетипів, тобто такий архетип, тонший і абстрактніший за який не існує – його батьком служить сам Абсолют. Завданням пошуку та описи вищих архетипів займається філософія, а описом проявів різних (у тому числі високих та вищих) архетипів у психіці людини – глибинна психологія, що отримала у ХХ столітті інтенсивний розвиток, насамперед у роботах К. Юнга, С. Грофа та Д. Х'юстон. Головна причина інтересу психологів – як теоретиків, і практиків – до архетипів у тому, що з ними пов'язані основні види психічної енергії, чи енергії душі людини; крім того, глибинна структура підсвідомості, що залишається і досі практично непізнаною, схильна показуватися дослідникам в архетипових символах. До вищих архетипів відносяться, наприклад, Ян (чоловічий початок) і Інь (жіночий початок), Локальний і Глобальний архетипи, архетипи Творіння, Здійснення та Розчинення. Психологічний парадокс, пов'язаний з вищими архетипами, полягає в тому, що вони, з одного боку, символізують основні, найтонші і глибинні види психічної енергії людини, перебуваючи в психіці і підсвідомості в самій таємній і захищеній від вторгнення її області, а з іншого боку, дуже відверто проявляються в безпосередньому житті людини. (якостей, особливостей) йогоповедінки, які зазвичай не впадають у вічі, але є дуже істотними як самої людини, так його оточуючих. Тому, уважно спостерігаючи і аналізуючи людську поведінку – навіть найзвичайніше – психолог-практик може отримати найважливішу інформацію про співвідношення (баланси) архетипічних енергій в самій глибині психіки, а систематично свідомо керуючи модальностями у своєму житті, людина отримує можливість побічно, але дуже ефективно керувати глибинними процесами свого підходу. Що таке модальності та вищі модальності? Досвід спілкування цілком ясно показує, що увага до прямого змісту слів (своїх і партнера) виявляється недостатнім – не менше, а часто набагато більше значення мають різноманітні додаткові фактори, такі, як ситуація, що склалася, очікування партнерів, їх (часто не вимовляються вголос) мети, а також інтонації, жести, жести. Практично завжди у скільки-небудь значимих в людини ситуаціях спілкування його хвилює як прямий сенс вимовних фраз, а й різні якісні особливості, чи модальності поведінки учасників комунікації. Модальності, що використовуються в поведінці і, зокрема, в спілкуванні, бувають різними – наприклад, людина може розмовляти швидко або повільно, бути мовчазною або балакучою, уважною або неуважною, терпимою до чужої думки або нетерпимою до неї, і всі ці та інші якості: мовчазність, балакучість, т.д. є модальностями людської поведінки. Але з психологічної точки зору найбільший інтерес представляють модальності поведінки, прямо пов'язані з глибинними структурами підсвідомості людини – вони є свого роду фундаментом психіки. Ці модальності називаються вищими модальностями, і є відображенням активності в індивідуальній психіці відповідних їм вищих архетипів. До вищих модальностей ставляться, наприклад, янська і иньская, і навіть локальна і глобальна. Ви можете розмовляти з людиною, по-янськи на неї натискаючи або по-інськи її зачаровуючи; говорити локально, тобто про конкретні деталі, або глобально, обговорюючи питання загалом. Комунікація та вищі модальності. Одна з найпоширеніших проблем комунікації – відсутність скільки-небудь виразних категорій, що її описують. Нині немає системи понять і правил, у яких можна було б, по-перше, усвідомити, що у цій ситуації спілкування відбувається негаразд, по-друге, зрозуміти, хто чи що причиною, й у третіх, знайти спосіб, як можна виправити. Як спроба змінити такий сумний стан "комунікатики" – не існуючої нині науки про спілкування людей – автор доклав деякі зусилля, відправною точкою для яких були поняття та категорії, що лежать в області, від проблем комунікації, здавалося б, дуже далекою – а саме, в галузі філософських підстав астрології. Виявилося, що, незважаючи на їхню надзвичайну абстрактність,вищі архетипи, що лежать в основі астрології, знаходяться, мабуть, і в основі психіки людини, виявляючись у щоденній поведінці у вигляді відповідних їм модальностей, тобто певних особливостей його промови, міміки, жестикуляції, інтонацій і т.д. На перший погляд, ці якості Майже швидко з'ясовується, що це зовсім не так – кожній людині властиві в поведінці саме його улюблені, звичні для неї модальності, і змінити їх на альтернативні їй зовсім не легко. З точки зору психіки, вибір у кожному конкретному випадку тих чи інших модальностей – справа зовсім не маленька, і опір, з яким стикається людина, яка намагається робити це "поперек" волі своєї підсвідомості, часто дуже важко пояснити лише силою звички. Складається враження, що енергії вищих архетипів, що активізуються при використанні відповідних їм модальностей, є для психіки гострою зброєю, ключі до вільного володіння якою лежать дуже глибоко і коштують дорого. Проблема спілкування. На переконання автора, проблеми спілкування як такої немає. Зазвичай людина, яка скаржиться на самотність, скутість при взаємодії з іншими людьми, невміння правильно зрозуміти партнера, адекватно виразити себе – словом, що має, за його словами, перешкоди до адекватного спілкування – має у своїй підсвідомості чітке небажання спілкуватися з іншими
людьми – зокрема, їх глибоко сприймати, до них пристосовуватися і взагалі мати з ними справу. Причини такого підсвідомого небажання спілкуватися з іншими людьми можуть бути різними: елементарний егоїзм, дитяча або юнацька психологічна травма, глибинне переконання, що від інших людей нічого, крім неприємностей, чекати не доводиться, і т. д. І будь-якої з цих причин достатньо для того, щоб створити людині перешкоди для людей. Чи допоможе такій людині книга з мистецтва комунікації? Чи можна вивчитися техніці спілкування, не подолавши попередньо глибокої підсвідомої відрази до цього заняття? Автор переконаний, що це дуже малоймовірно: із сухого кореня немає шансів виростити свіжий зелений паросток. Кому адресовано цей курс? Вона призначена, в першу чергу, для читача, який любить і вміє спілкуватися з різними людьми, і це спілкування становить суттєву, якщо не основну частину його життя і професії – але в той же час він не цілком задоволений своїми комунікаціями і відчуває, що багато істотних тонкощів спілкування від нього вислизають, і йому не шкода і шкода. Крім того, він розуміє, що спілкування – матерія тонка і формалізується (тобто піддається точному опису) лише частково, та йогорозуміння – процес творчий та практичний. Крім того, автор адресує цю книгу, яка, по суті, є скоріше задачником, ніж підручником, усім тим, хто любить російську мову і хоче навчитися ним досконало користуватися. Ймовірно, кожна людина у своєму житті колись зазнала почуття глибокого задоволення від точно знайдених у розмові або в листі слів, а також відчуття заздрощів до тих людей, які вміють напрочуд вдало, виразно і небагатослівно передавати свої думки, почуття та статки. Однак мало кому спадає на думку, що таке вміння – не тільки (і не стільки) вроджений дар, скільки результат тривалих зусиль, і старанне виконання вправ із числа запропонованих автором, без сумніву, просуне читача у мистецтві активного володіння рідною мовою. Коріння та новизна. Пропонована читачеві книга є оригінальною практичною розробкою, в основі якої лежать дослідження автора з вищих архетипів, відображені в книгах "Езотерична астрологія", "Покривало майї, або Казки для невротиків", "Вищі архетипи: досвід психологічного дослідження", "Психологія для". Будуючи свою концепцію комунікації та природної психотерапії, автор використав деякі поняття сучасної західної психології, введені К. Юнгом, Е. Берном, Ф. Перлсом, М. Еріксоном, Дж. Х'юстон та іншими психологами та психотерапевтами. Пропоновані до уваги читача книги із серії "Комунікатика" можуть розглядатися з різних точок зору. За основною своєю ідеєю вони
призначені для вдосконалення комунікативних навичок читача, насамперед – для розширення його соціального сприйняття та вдосконалення самовираження у соціальних ситуаціях, а особливо – у ситуаціях парного та групового спілкування. Однак процес спілкування дуже важливий для психіки людини в цілому, тому вдосконалення навичок спілкування як таких неминуче веде до психокорекції, причому іноді надзвичайно глибокої. Таким чином, навчання комунікації можна розглядати як особливий спосіб психотерапії, що має переваги в порівнянні з багатьма іншими психотерапевтичними методами, і перше з них – можливість вести природну непряму терапію, уникаючи прямих взаємодій з усвідомленим та підсвідомим психотравматичним матеріалом, як актуальним, так і актуальним. Вправи з освоєння модальностей: теорія та практика. Ця книга написана на основі досвіду, отриманого автором при проведенні численних семінарів з різними учасниками, яких відрізняла лише одна спільна риса: прагнення навчитися краще розуміти своїх партнерів і точніше і зрозуміліше для оточуючих висловлювати свої почуття, думки, бажання і наміри, у тому числі й найтонші і трудноформуліші. Як виявилось, мова вищих модальностей є непростим, але дуже зручним інструментом для вирішення цих завдань. Є суттєві відмінності в описі (і освоєнні) вищих архетипів та відповідних модальностей. Вищий архетип – це філософська категорія, яка описується за потребою у досить абстрактних термінах; водночас його модальність єпрояв енергії архетипу у внутрішньому чи зовнішньому житті людини, і тому має являти собою щось конкретне і конкретно збагнене, а також (хоч би частково) кероване волею людини. Опису вищих архетипів як філософських категорій автор присвятив низку своїх книг, згадуваних вище, і знайомство з ними безумовно піде на користь учню. У пропонованій увазі читача книзі, проте, основну увагу автора спрямовано не так на архетипи як філософські категорії, але в їх прояви у людському спілкуванні, тобто на відповідні модальності людської поведінки. Звичайно, неможливо освоїти чи вдосконалити мистецтво спілкування поодинці – і тому в книзі наводиться, поряд з теоретичним матеріалом та індивідуальними завданнями, велика кількість групових та парних вправ, виконуючи які учень може освоїти мистецтво діагностики та використання вищих модальностей. Як показує досвід, найкраще освоювати модальності колективом у 6-15 осіб, який регулярно (не менше разу на тиждень) збирається на заняття, де виконуються парні та групові вправи та, зокрема, розігруються різні сценки. На кожному занятті центральну роль грає ведучий (який може змінюватися від заняття до заняття), який заздалегідь опрацьовує тему заняття, складає його план та організує проведення. Вищі модальності та психотерапія. На перший погляд вивчення вищих модальностей має мале відношення до психотерапії – не більше, ніж вивчення будь-якої іноземної мови. Однакпрактика показує, що це не так, і освоєння незвичних і "незручних" для людини простих і (особливо) складних і комплексних модальностей не залишається непоміченою його підсвідомістю: в ньому починаються глибокі процеси, які іноді супроводжуються усвідомленням доти захованих проблем, але частіше без будь-якого особливого усвідомлення відсіваються в процесі занять) сприймають безумовно позитивно; наприклад, часто можна почути, що учень отримує велику психологічну опору і стійкість, стає спокійніше, терпиміше до оточуючих, краще їх розуміє і починає (без застосування спеціальних зусиль) користуватися великою повагою чи любов'ю з боку близьких родичів, друзів та співробітників. Чи можна використовувати найвищі модальності для психотерапії? На думку автора, безумовно так, причому така терапія має значні переваги, зокрема, є для психіки дуже щадною; проте цією психотерапією все ж таки повинен займатися спеціаліст-психотерапевт. З іншого боку, учень, який освоює вищі модальності, не повинен бути стихійним чи професійним психотерапевтом; цілком достатньо, якщо він робить це з любові до мистецтва спілкування та з метою навчитися краще розуміти оточуючих та більш адекватно з ними взаємодіяти; його конкретні психологічні та соціальні проблеми в процесі вивчення матеріалу краще прямо не торкатися. Цілі книги. Пропонована читачеві книга є практичним посібником з вивчення модальностей вищих архетипів, або,коротше, найвищих модальностей. Вона була задумана автором як інструмент, за допомогою якого зацікавлений у практичній психології читач може навчитися, з одного боку, краще розуміти себе та інших, а з іншого – точніше і досконаліше висловлювати свої почуття, думки та наміри. Однак ці цілі – лише початкові. Будь-який професійний комунікатор – будь він за своєю професією психотерапевт, юрист, драматург, режисер, комерсант, генеральний директор, викладач чи дипломат будь-якого рівня – зможе знайти пряме застосування найвищих модальностей у своїй професії, а згодом навіть здивується, як він раніше без них обходився. можливі результати. Як побічні ефекти тривалого (рік і більше) вивчення вищих модальностей характерні такі: – учень починає набагато вільніше почуватися у всіх комунікативних ситуаціях; зокрема, він виявляє можливості маневру там, де йому раніше бачилися лише вимушені ходи; – Підвищується рівень розуміння учням оточуючих його людей; зокрема, він усвідомлює, що більшість того, що він раніше сприймав як недоречну, дурну, що викликає або неадекватну поведінку оточуючих, є насправді не більш ніж властива їм (і органічна для них) форма прояву та самовираження. Внаслідок цього зростає терпимість учня до людей та соціальних явищ і він починає користуватися більшою любов'ю оточуючих; – Суттєво зростає увага учня до оточуючих людей і ситуацій (оскільки він освоюєбагато в чому адекватна мова для їх опису), вони стають цікавішими і змістовнішими; часто пропадає питання, як "вбити час" при вимушеному спілкуванні з нецікавим партнером або у беззмістовній ситуації. У багатьох випадках учень може значно більше, ніж раніше, сказати оточуючим їх проблем, особливо комунікативних; – Збільшується соціальний потенціал учня: оточуючі починають ставитися до нього з повагою, прислухаються до його слів, легше підкоряються його волі; з іншого боку, його воля меншою мірою йде поперек їхньої волі та підсвідомих установок. Учень стає (коли йому це потрібно) набагато більш дипломатичним, тактовним, щирим та прямим; зростає його природна чарівність та контактність; – Зростають можливості самовираження учня у всіх ситуаціях спілкування; самовираження стає йому психологічно менш небезпечним. Зростає його творчий потенціал у професійних та аматорських сферах; – Збільшується психологічна та соціальна стійкість учня; він відчуває, що кожна нова освоєна ним модальність – це його додаткова "нога", що твердо стоїть на соціальному полі; – учень переосмислює багато своїх вузьких зовнішньосоціальних і внутрішньосімейних ситуацій, виявляючи в них набагато більше ступенів свободи і керованість, про яку він раніше і не підозрював; багато проблем, що раніше не вирішуються, відпадають самі по собі або виявляються шляхи їх вирішення. Зокрема, учень виявляє "ключи" та способи взаємодії з людьми та ситуаціями,
щодо яких це раніше здавалося принципово неможливим; – у своєму внутрішньому світі учень отримує велику підтримку від освоєних архетипів, які стають його вірними друзями, свого роду дуже високим "дахом", що непомітно послаблює або зовсім позбавляє сили багатьох його внутрішніх ворогів. Учню стають зрозумілими тонкі механізми саморуйнування (і внутрішнього, і зовнішнього), і він опановує ключі до вирішення таких внутрішніх проблем, коріння яких йому або недоступні, або вже несуттєві для їх вирішення. Проте, як казав дядечко Римус, пряники набагато цікавіше на смак, ніж на слух, тому автор тут зупиняється і запрошує читача в ході освоєння запропонованих нижче вправ самостійно оцінити їх (і свої) явні та приховані недоліки та переваги. З повагою, Авесалом Підводний. КОМУНІКАЦІЯ ТА МОДАЛЬНОСТІ: основні поняття Універсальні архетипи: огляд. Комунікація: трансляції та репліки. Протагоніст та партнер. Модальність. Вищі та гуманітарні модальності. Споріднені та різнорідні модальності. Синтонні та антитонні трансляції у відповідь. Маркери модальності. Типи маркерів: слабкі, що акцентують та підкреслюють. Маркери когнітивні та стилістичні. Власна та синастрична модальності. Монотонні та амбітонні трансляції. Синастричні маркери. Прості та комплексні модальності. Комплексно-синтонні та комплексно-антитонні відповіді. Субмодальності та складні модальності. Транспонування складної модальності. Комплементарність. Чисті, змішані та перевантажені трансляції. Амбівалентні трансляції. Загальна та проміжні модальності довгих трансляцій. Формули модальних переходів. Універсальні архетипи: огляд. Почнемо з головних героїв книги: це архетипи (універсальні зразки) психіки, які завжди існують не поодинці, а родинними групами чи сім'ями. Сім'ї родинних архетипів називають універсальними архетипами. У цій книзі ми розглянемонаступні універсальні архетипи: Діадичний, Тріадичний, Холістичний, Логістичний, Езотеричний, Діалектичний, Каббалістичний, Еволюційний, а також Семантичний та Психологічний; всі вони вищі, крім двох останніх. Ці архетипи (з різним ступенем подробиці) розглянуті у наведених нижче книгах автора. Від читача формально не передбачається докладного знання матеріалу цих книг, але знайомство з ними полегшить виконання багатьох вправ. Діадичний архетип складається з двох вищих: це архетипи Ян та Інь (чоловіче та жіноче початки в китайській філософії). Ці архетипи описані у книзі "Вищі архетипи: досвід психологічного дослідження". Діалектичний архетип складається з трьох архетипів: Творіння, Здійснення та Розчинення. Ці архетипи описані у книзі "Вищі архетипи: досвід психологічного дослідження". Тріадичний архетип складається з трьох вищих: Синтетичного, Якісного та Предметного. Ці архетипи описані у книзі "Покривало майї, або Казки для невротиків". Холістичний архетип складається з двох вищих: Глобального та Локального. Ці архетипи описані у книзі автора "Вищі архетипи: досвід психологічного дослідження". Логістичний архетип складається з двох вищих: Символічного та Змістовного. Він описаний у книзі "Психологія для астрологів" (лекція 6). Езотеричний архетип складається з чотирьох вищих архетипів: архетипу Тонкого Плану, архетипу Щільного Плану, архетипу Східного Каналу та архетипу Східного Каналу. Ці архетипи описані у книзі "Езотерична астрологія". Каббалістичний архетип складається із семи архетипів, відповідних тонким планам: це Атманічний, Буддхіальний, Каузальний, Ментальний, Астральний, Ефірний та Фізичний архетипи.Ці архетипи описані в книгах "Повернутий окультизм, або Повість про тонку сімку" (глави 6 і 9) і "Тонкі тіла" (серія "Кабалістична астрологія", частина 1). Еволюційний архетип складається із семи архетипів, відповідних еволюційним рівням: це архетипи Муладхари, Свадхістхани, Маніпури, Анахати, Вішудхи, Аджни та Сахасрари. Ці архетипи описані в книгах "Повернутий окультизм, або Повість про тонку сімку" (гл. 9) і "Покривало майї, або Казки для невротиків". Наступні два універсальні архетипи не є вищими, але дуже важливими для процесу комунікації та психологічних додатків (звідси та їх назви). Семантичний архетип складається з трьох: це архетип Фона (або ситуативний архетип), когнітивний (безпосередньо-смисловий) архетип і стилістичний архетип. Ці архетипи введені (під трохи іншими назвами) у книзі "Психологія для астрологів" (серія "Психологія та астрологія", частина 1, лекція 7). Психологічний архетип складається з чотирьох: це архетипи Внутрішнього Світу, Зовнішнього Світу, Зовнішнього Виразу та Внутрішнього Сприйняття. Ці архетипи описані у книзі "Архетипи психіки" (серія "Психологія та астрологія", частина 4, лекції 3, 4 та 5). Комунікація: трансляції та репліки. Спілкування – процес, у якому не так легко виділити окремі елементи та структури. Проте у першому наближенні його можна описати як послідовний обмін учасників окремими інформаційно-енергетичними квантами, які відомий американський психолог Ерік Берн називає "трансакціями"; це слово є калькою з англійської transaction, що вперекладі приблизно означає "спрямований вплив". З точки зору автора, більш вдалим терміном є слово трансляція, і воно буде використовуватися далі для позначення того словесного та позасловесного змісту, яке транслює один із партнерів іншому під час спілкування – у межах, позначених репліками другого партнера. Реплікою нижче називається словесна складова трансляції; вона може полягати в вигуках, фразі або іноді в цілому довгому монолозі. Отже, типове парне спілкування є послідовний обмін трансляціями, але в словесному рівні – репліками. Однак насправді спілкування завжди є чимось набагато більшим, ніж суто інтелектуальний обмін змістами, наділеними в слова, і розкриттю цієї тези присвячена значна частина цієї книги. Протагоніст та партнер. Для зручності викладу ми називатимемо головного героя будь-якого діалогу протагоністом, яке співрозмовника – партнером. У прикладах і сценках, де ці ролі не позначені явно, протагоністом вважається той із учасників діалогу, який вимовляє першу репліку, або перша згадана в описі сценки дійова особа. Крім того, протагоністом називається автор будь-якої одиночної репліки. Модальність. Активізації у психіці даного архетипу завжди відповідає певна модифікація поведінки людини: вона набуває якість, чи модальність, відповідну даному архетипу. Наприклад, активізації у психіці архетипу Інь відповідає поява у поведінці (і, зокрема, у трансляціях) людини іньської модальності. Важливий психологічний факт у тому, що коженсвоєї і чужої трансляції людина, підсвідомо приписує (у межах кожного універсального архетипу!) ту чи іншу модальність, і орієнтується неї як на психологічно істотний чинник. Вищі та гуманітарні модальності. Модальності, що відповідають найвищим архетипам, називаються вищими; такі, наприклад, іньська, янська, локальна та глобальна модальності. Модальності, що відносяться до Комунікативного і Психологічного архетипів (наприклад, когнітивна, стилістична, зовнішня та внутрішня), вищими не є – вони, і ще деякі інші, належать до гуманітарних модальностей. Споріднені та різнорідні модальності. Спорідненою по відношенню до даної модальності є будь-яка модальність, що відноситься до того ж універсального архетипу. Наприклад, для іньської модальності спорідненою є янська. Різнорідними називаються модальності, що належать до різних універсальних архетипів; наприклад, різнорідні іньська та глобальна модальності. Синтонні та антитонні відповіді. Протагоніст, звертаючись до партнера, позначає у своїй трансляції певну модальність. У своїй відповіді партнер може використовувати ту ж модальність (у рамках даного універсального архетипу), і тоді його відповідь називається синтонною, або споріднену з нею, і тоді його відповідь називається антитонною. Наприклад, протагоніст запитує: – Як ся маєш, Протасе? У рамках Діалектичного архетипу це питання у модальності здійснення. Тому діалектично-синтонна відповідь прозвучить також у модальності здійснення: – Добре живу, Вероніка! а діалектично-антитонна відповідь можлива, наприклад, у модальності розчинення: – Схиляюся до заходу свого буття, люба. Маркери модальності. Модальність може позначатися у поведінці людини у різний спосіб. Часто для цього використовуютьсяособливі, властиві лише даної модальності, маркери, тобто спеціальні знаки, слова, обороти, жести та інші виразні засоби, що дозволяють виділити цю модальність серед родини родинних. Наприклад, один із поширених маркерів янської модальності – наказовий спосіб: – Іди сюди! (ян) Поширений маркер іньської модальності – це пасивна застава: – Я був привабливою силою, що мене переважає. (інь) – Мені снився сон. (інь) Інший приклад іньського маркера – прислівники, що позначають стан людини чи іншого об'єкта, наприклад: – Мені холодно. (інь) – Я почуваюся добре. (інь) Характерні маркери модальності творіння – слова раптом, раптово, несподівано: – І раптом мені стало ясно. (Створ) Часті маркери глобальної модальності – слова всі, загалом, цілком, ми, взагалі використання множини: – А ми всі вже тут. (глоб) Маркери локальної модальності – слова шматок, частина, точка, фрагмент, наприклад: – Північний полюс – заповітна точка земної поверхні. (Лок) Типи маркерів: слабкі, що акцентують і підкреслюють. Модальність трансляції може бути позначена з різним ступенем виразності: вона може прозвучати як легкий натяк, акцентована, або спеціально підкреслена. Відповідно розрізняються маркери: слабкі, що акцентують та підкреслюють (сильні). Слабкий маркер визначає модальність трансляції без маркерів родинних модальностей. Акцентуючий маркер позначає цю модальність як таку. Маркер, що підкреслює, не тільки позначає цю модальність, але й протиставляє її спорідненим. Наприклад, слабким орудним маркером є присутність у репліці неключового поняття, якого не було в попередньомурозмові: – А ти не пробував змиритися? Акцентуючим орудним маркером є введення в розмову нового ключового поняття: Є ідея вирушити в гори. Підкреслюючим орудним маркером є введення в розмову нового власного імені: – Познайомся, Манефа: це мій друг Пафнутий! Маркери когнітивні та стилістичні. Маркер може позначати модальність прямо – у разі він називається когнітивним – чи через стилістичні особливості мови, чи інтонації і жести протагоніста, й у разі він називається стилістичним. Приклад когнітивного янського маркера – наказовий спосіб мови: – Пішли зі мною, Аглая! Приклад стилістичного янського маркера – наказова інтонація мови та прямий погляд на партнера: – (наказовим тоном, дивлячись прямо в очі) Пішли! Власна та синастрична модальності. Нерідко в трансляції, крім її власної модальності, вказується (прямо чи опосередковано), у якій модальності має прозвучати відповідь партнера. Ця модальність відповіді називається синастричною модальністю даної трансляції. Наприклад, у трансляції: – (телефоном) Ми всі вже у Вероніки, а ти де, у себе чи на роботі? (Лок; лок) власна модальність локальна, і синастрична – теж локальна. У трансляції: – А ти, Єгор, краще розслабся і помовч. (ян; інь) власна модальність янська, а синастрична – іньська. Монотонні та амбітонні трансляції. Трансляція, у якої (у рамках даного універсального архетипу) збігаються власна та синастрична модальності, називається монотонною; якщо ці модальності різні, то трансляція називається амбітонною. Наприклад,трансляція: – Парфен, будьте конкретнішими. (глоб; лок) має власну глобальну модальність, а синастричну – локальну, отже є холистично-амбітонною. Трансляція: – Як добре, якщо ми посидимо тихо-тихо, просто слухаючи музику природи. (інь; інь) має і власну, і синастричну іньську модальності, отже є діадично-монотонною. Синастричні маркери. Модальні маркери, покликані вказати партнеру, у якій модальності він має реагувати, називаються синастричними. Наприклад, слово де у питанні, адресованому до партнера, передбачає локальну модальність відповіді ("Де в нашому зоопарку вольєр з оленями?") і, отже, є локальним синастричним маркером. Слово "виріши" у фразі: – Ну розв'яжи ж нарешті, йдеш ти в зоопарк чи ні! – має на увазі янську модальність реакції партнера і тому є янським синастричним маркером. Прості та комплексні модальності. Модальності вищих архетипів – це своєрідна базова цегла комунікації; у подальшому викладі часто називаються простими модальностями. Різнорідні прості модальності у людській поведінці часто поєднуються одна з одною; у цьому випадку ми говоримо про комплексні модальності. Таким чином, комплексна модальність є накладання один на одного двох або більше різнорідних простих модальностей. У формулі комплексної модальності складові її прості модальності пишуться через дефіс, наприклад: ян-лок (читається: янско-локальна модальність), або твор-інь-глоб (читається: творно-іньсько-глобальна модальність). Приклади: – Інесо, принеси мені шматок пирога. (ян-лок) – І раптом нам усім разом стало так добре! (твор-інь-глоб) Комплексно-синтонні та комплексно-антитонні відповіді.Якщо в рамках розгляду виявляються два (або більше) універсальні архетипи, то синтонність відповіді передбачає синтонність за кожною з розглянутих модальностей – і аналогічна вимога до антитонної відповіді. Наприклад, розглянемо репліку протагоніста: – Рюріку, підійди до правого вікна. (ян-лок) У рамках Діадичного архетипу ця трансляція має янську модальність, а в рамках Холістичного – локальну. Тому діадично-холістично-синтонна репліка у відповідь повинна мати також модальність ян-лок, наприклад: – А що, Віргінія, я набрид тобі за столом? (ян-лок) Діадично-холістично-антитонна відповідь у цьому випадку повинна мати модальність інь-глоб: – Так, я розумію: диспозиція – це головне. (інь-глоб) Субмодальності та складні модальності. Однорідні прості модальності можуть поєднуватись один з одним, утворюючи складну модальність. В цьому випадку одна з них є основною, а друга допоміжною, і несе функцію як обертона, або відтінку, який додається до основної модальності і її забарвлює – але не скасовує. Ця друга (допоміжна) модальність називається у разі субмодальностью. Таким чином, складна модальність будується наступним чином: як основна береться якась модальність універсального архетипу, і потім вона уточнюється спорідненою їй модальністю; остання називається в цьому випадку субмодальністю та у формулі складної модальності ставиться в дужки, наприклад: інь(ян); чи ян(ян). В мовленні складні модальності вимовляються так: інь(ян) – "іньська суб янська модальність", або просто "іньсько-янська модальність". Приклади реплік у складних модальностях: –Сідайте, Никодим, і почувайтеся як вдома! ян(інь) – Катерину ви побачите в кімнаті праворуч, на синьому софі біля вікна. лок(лок) Важливо розуміти, що у складній модальності субмодальність ніколи не скасовує основної модальності, але лише вносить до неї свій обертон. Основна модальність характеризує трансляцію загалом (її базисну ситуацію), а субмодальність дає її розвиток (уточнення) чи додатковий акцент. Транспонування складної модальності. Транспонування називається трансформація складної модальності, коли основна модальність і субмодальність змінюються місцями, тобто основна модальність стає субмодальністю і навпаки. Наприклад, в результаті транспонування з модальності інь(ян) виходить модальність ян(інь). – Сідайте, Никодим, на цей диван, і почувайтеся як вдома! ян(інь) – Мені буде дуже приємно, Никодим, якщо ви присядете на цей диван. інь(ян) Зовні трансляції із взаємно транспонованими модальностями можуть виглядати схоже, але психологічно вони відрізняються принципово. Комплементарність. Терміном "комплементарність" ми завдячуємо відомому американському психологу Еріку Берну; у перекладі з англійської це слово означає "додатковість". Однак нижче це слово використовується в ширшому значенні: комплементарність трансляції партнера (в рамках даного універсального архетипу) означає відповідність її модальності очікуванням протагоніста (прямо чи опосередковано вираженим у його останній трансляції), тобто прямування синастричним маркерам його трансляції. Таким чином, трансляція у відповідь партнера є комплементарною, якщо її модальність збігається з синастричною модальністю попередньої трансляції протагоніста. Комплементарність відповіді означає, що людинаслід неписаним і здебільшого неусвідомленим законам спілкування, отже взаємодія із нею зручно партнера (останнє, втім, зовсім гарантує згоди сутнісно обговорюваних питань). Якщо ж відповідь за суттєвими для запитуючих модальностями не відповідає його очікуванням (вираженим у прямих або непрямих синастричних маркерах), то він називається некомплементарним. Наприклад, розглянемо такий діалог. Першокласник 1 вересня повертається зі школи. Мама його питає: – Ну як, тобі взагалі сподобалося в школі? – Булочка була з несмачним повидлом. Ця відповідь холістично некомплементарна: мама просить дати оцінку в глобальній модальності (на це відверто вказує глобальний синастричний маркер взагалі), а отримує локальну відповідь, яку її, напевно, не задовольнить. Чисті, змішані та перевантажені трансляції. Трансляція, в якій (у межах даного універсального архетипу) є маркери лише однієї модальності, називається чистою. В іншому випадку, тобто коли в трансляції присутні маркери двох або більше споріднених модальностей, вона називається змішаною, і визначити її модальність іноді не так просто. Більше того, різні люди можуть розходитися в думках із цього питання, по-різному розставляючи акценти та по-різному враховуючи зовнішню ситуацію. Приклад чисто янської трансляції: – (дивлячись прямо в очі, твердо) Іди, Парамон! Приклад діадично-змішаної трансляції: – (дивлячись прямо в очі партнеру, обвинувальним тоном) Було б дуже добре, Ерасте, якби один із нас вибачився перед іншим! Змішана трансляція, в якійдві або більше споріднені модальності представлені маркерами, що акцентують або підкреслюють, називається перевантаженою. Вона часто сприймається партнером як психологічно важка, чи йому цілком зрозуміло, як слід розуміти протагоніста як і треба відповідати. Модальність переобтяженої трансляції об'єктивно визначити складно, і зазвичай протагоніст і партнер роблять це як Бог (або підсвідомість) на душу покладе; тому перевантажені трансляції часто виявляються амбівалентними (див. наступний пункт). Приклад діалектично-перевантаженої трансляції: – Як, Рабіновича знову розстріляли? У цій трансляції присутні маркери всіх трьох діалектичних модальностей (орудної, здійснювальної та розчинної). Спробуйте визначити її діалектичну модальність для протагоніста, партнера та Рабіновича. Амбівалентні трансляції. Амбівалентною (у межах даного універсального архетипу) називається трансляція, яка для протагоніста має одну модальність, а для партнера – споріднену до неї. (Не слід плутати амбівалентну трансляцію з амбітонною, см вище.) Наприклад, репліка чоловіка, який без попередження їде у справах, адресована дружині: – Я зараз їду на ділову зустріч і повернуся через пару годин. – є діалектично-амбівалентною: для нього самого ця інформація звучить у модальності здійснення, а для неї – у модальності творіння. Загальна та проміжні модальності довгих трансляцій. Якщо трансляція є довгою і складається з декількох (двох, трьох і більше) фраз, то їх модальності (у межах даного універсального архетипу) можуть виявитися різними – і це швидше правило, ніж виняток. Загальнамодальність такої трансляції зазвичай (виключення дуже рідкісні) визначається модальністю її останньої фрази. У наступному прикладі після кожної фрази позначено у дужках її діадичну модальність: – Що ж, тепер я на світі – одна. (інь) Ніхто мені ніколи не допоможе. (інь) Немає нічого на світі гірше самотності та зради. (інь) А тому – йди геть назавжди, Порфирію! (ян) Загальна модальність цієї трансляції – очевидно янська як у сприйнятті протагоніста, так і у сприйнятті партнера. Формули модальних переходів. Далеко не кожна послідовність проміжних модальностей у довгій трансляції має право на існування – у досвідченого та вмілого комунікатора вони вишиковуються за певними схемами, чи формулами модальних переходів. Наприклад, наведений вище монолог про самотність складений за формулою "янський контрапункт": інь – інь – інь – ян. Існують різні стандартні формули модальних переходів, які використовуються кожна за цілком певних обставин. Ось, наприклад, трансляція за формулою "холістична жаба" лок – глоб – лок: – У мене так болить носик! (Лок) Як це неприємно, коли болить! (глоб) Най-найкінчик, уявляєш?! (Лок)