ДОВІД ВІД ПРОТИ
У п'ятнадцятому столітті жив Пікус, граф Мірандола, якого називали надзвичайно обдарованим ученим, тому що в двадцятичотирирічному віці він опублікував вісімсот суджень з логіки, математики, фізики, богослов'я та кабалу. В одній цій особі «зібрано» всі опоненти астрології. У графа була така люта антипатія до зіркової науки, що він був відомий як «біч астрології». Проте мимоволі він перетворився на видатний доказ точності цієї невпинної науки. Три різних астрономи передбачали, що цей відважний дворянин не проживе довше тридцяти трьох років. Мірандола вважав, що це пророцтво може стати потужним знаряддям у його руках, оскільки з його допомогою він зможе остаточно довести, що ці «зоряні шарлатани», як він їх називав, були старими шахраями, що вижили з розуму. Але Пікус так багато години провів, критикуючи їх, що часу владнати справи своєї життя у нього зовсім не залишалося. Подібно до інших нерозважливих смертних, він користувався розумом для того, щоб засуджувати й засуджувати, а не думати, і ось, як бачите, саме того самого дня, в той самий час, як це було передбачено, – Мірандола помер, таким чином захистивши ту саму справу, яку він хотів знищити. Ті, хто критикує астрологію, самі є жертвами долі, тоді як ті мудреці, доводи яких вони відкидають, уникають жорстоких обставин і одні зі всіх людей насолоджуються свободою волі.
У «Британському астрологічному журналі» є таке висловлювання Джеймса Гарві: «Найбільшим свідченням істинності астрології є те, що вона ніколи не припиняла свого руху, але неухильно просувалася крізь століття, пробираючись крізь туман Стародавнього світу та страхіття середньовічних забобонів; від доісторичних та стародавніх рівнин Халдеї та Ассирії – сюди, в наш час». (Менлі П. Голл Астрологія. Ключі до пізнання. Пер. з англ. – М.: Сфера, 2002. Ст. 128)
